Комунальне некомерційне підприємство "Бережанська центральна міська лікарня" Бережанської міської ради

• консультативна – по всіх вище перерахованих спеціальностях по направленню лікарів загальної практики - сімейних лікарів ;
• прийом хворих без попередніх звернень до сімейного лікаря - з гострою та невідкладною медичною патологією по спеціальностях хірургія, дитяча хірургія, ортопедія і травматологія , дитяча ортопедія і травматологія, офтальмологія, дитяча офтальмологія, кардіологія, ендокринологія, урологія, педіатрія ;
• прийом планових хворих (без обов’язкових попередніх звернень до сімейного лікаря)
• психіатрія, наркологія, дерматовенерологія, онкологія, акушерство і гінекологія, підліткова терапія;
• надання консультацій хворим на дому спеціалістами поліклінічного відділу після попереднього огляду лікарями загальної практики – сімейної медицини;
• здійснення планово-консультативних виїздів бригад спеціалістів закладу в сільські амбулаторії ЗПСМ для огляду хворих ;
• проведення профілактичних оглядів (при прийомі на роботу ; періодичні визначення груп населення, водіїв транспортних засобів; на дозвільну систему; при загальній диспансеризації населення; цільових на предмет виявлення туберкульозу, онкозахворювань, цукрового діабету, ВІЛ /СНІДу, глаукоми гіпертонічної хвороби та інших захворювань).

Реабілітація (відділення відновного лікування) за спеціальностями - фізіотерапія, рефлексотерапія, лікувальна фізкультура, масаж, бальнео і грязетерапія.

Стоматологічна допомога – по спеціальностях стоматологія, терапевтична стоматологія, дитяча стоматологія, хірургічна стоматологія, ортопедична (зубопротезна) стоматологія;

Діагностика – за спеціальностями ендоскопія, ультразвукова діагностика ; функціональна діагностика, рентгенологія (флюорографія, рентгеноскопія , рентгенографія); лабораторна діагностика (клінічні дослідження цитологія, паразитологія, серологія, біохімія, бактеріологія).

Відділ трансфузіології – спеціальність трансфузіологія. 

Т А Р И Ф И                    
на платні медичні послуги  (медичні огляди), які надаються в КНП "Бережанська центральна міська лікарня"  Бережанської міської ради                    
47501,  Тернопільська обл.,  м.Бережани,  вул.Степана Бандери, 21  

№ з/п	Найменування послуги	Одиниця виміру	Вартість послуги без ПДВ, грн.	ПДВ, грн.	Вартість послуги з ПДВ, грн.
1. Профілактичний медичний огляд
1.1.	Проведення попереднього профілактичного медичного огляду під час прийняття на роботу (для жінки)	1 огляд	456.30	91.26	547.56
1.1.	Проведення попереднього профілактичного медичного огляду під час прийняття на роботу (для чоловіка)	1 огляд	360.04	72.01	432.05
1.2.	Проведення періодичного профілактичного медичного огляду (для жінки)	1 огляд	388.18	77.64	465.82
1.2.	Проведення періодичного профілактичного медичного огляду (для чоловіка)	1 огляд	291.92	58.38	350.30
2. Медичний огляд для роботи зі шкідливими умовами праці
2.1.	Проведення попереднього та періодичного медичного огляду працівників певних категорій, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці (для жінки)	1 огляд	331.25	66.25	397.50
2.1.	Проведення попереднього та періодичного медичного огляду працівників певних категорій, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці (для чоловіка)	1 огляд	225.57	45.11	270.68
3. Медичний огляд водіїв
3.1.	Проведення попереднього (періодичного ) медичного огляду кандидатів у водії (водіїв) транспортних засобів	1 огляд	221.43	44.29	265.72
4. Огляд наркологічний
4.1.	Проведення обов'язкового профілактичного наркологічного огляду	1 огляд	64.81	12.96	77.77
5. Огляд психіатричний
5.1.	Проведення обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів	1 огляд	38.28	7.66	45.94
6. Медична підготовка водіїв
6.1.	Проведення медичної підготовки водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів	6 навчальних мікромодулів (для 1 чол.)	34.58	6.92	41.50
7. Медичний огляд на право носіння зброї
7.1.	Проведення медичного огляду для отримання дозволу (ліцензії) на об'єкт дозвільної системи	1 огляд	176.84	35.37	212.21
8. Бланк особистої медичної книжки
8.1.	Видача бланка ф.№1-ОМК "Особиста медична книжка"	1 бланк	7.98	1.60	9.58

                 

Код міста (03548)

Поліклінічний корпус (вул. Степана Бандери, 21) 

Кабінет директора	2-16-09
Приймальна директора	2-16-09
Кабінет заступника медичного директора з експертизи тимчасової непрацездатності	2-21-02
Кабінет завідувача поліклінічного відділу	2-11-10
Реєстратура поліклінічного відділу	2-10-43
Реєстратура жіночої консультації	2-17-97
Кабінет завідувача інформаційно – аналітичним відділом	2-17-99
Кабінет статистиків	2-10-33
Інженер- програміст (комп’ютерна)	2-15-81
Кабінет головного бухгалтера	2-34-32
Кабінет заступника головного бухгалтера	2-24-35

Хірургічний корпус (вул. Богдана Хмельницького, 52) 

Хірургічний відділ	2-14-38
Травматологічний відділ	2-19-39
Терапевтичний відділ	2-14-05
Гінекологічне відділення	2-14-90
Відділ анестезіології та інтенсивної терапії	2-19-50

Терапевтичний корпус (вул. Богдана Хмельницького, 52) 

Пологове відділення	2-22-56
Кардіологічне відділення	2-21-56
Неврологічне відділення	2-21-99
Приймальне відділення	2-17-59
Клініко – діагностична лабораторія	2-22-48
Кабінет медичного директора	2-13-94
Кабінет головної медичної сестри	2-15-59

Педіатричний корпус (вул. Богдана Хмельницького, 52) 

Педіатричний відділ	2-14-56
Відділ трансфузіології	2-13-46
Відділення відновного лікування	2-13-54
Стоматологічний відділ : (лікувальне відділення)	2-12-86
Зубопротезне відділення (по вул. Шевченка,14)	2-14-03

 

Гараж (авто майстерня) вул. Богдана Хмельницького, 52

2-14-03

ДІМ, ДЕ ЖИВЕ МИЛОСЕРДЯ… 

(До 120-річчя будівлі шпиталю в Бережанах)

Перші згадки про надання медичної допомоги на професійній основі на Бережанщині подає д-р Володимир Бемко у нарисі «Бережани і Бережанщина»: в XVII ст. у місті було декілька незалежних родин – лікар, цирульник, аптекар – які й надавали медичну допомогу.

Є дані, що перша лікарня в Бережанах заснована у 1828 році. Хто займався лікуванням, де і яке було приміщення, – невідомо. Утім ця лікарня проіснувала майже 20 літ – до 1846-го, поки княжна Субомовська не побудувала власним коштом приватний лікувальний заклад для своїх підданих.

Нова лікарня на 25 ліжок постала в передмісті «Сільце» (район нинішньої вулиці Львівської напроти греблі ставу), в двоповерховому будинку (на другому поверсі в 4-х кімнатах розміщувались палати для хворих, на першому – помешкання для обслуги і кухня) і поруч – одноповерхова офіцина.

1847-го лікарню віддали в оренду лікарю-хірургу Емануелу Ейсенбергу, а 14.12.1857 р. Актом Крайової Ради визнано загальною.

Загалом цей шпиталь діяв упродовж 35 років. Лікування було безплатним, але й смертність була, скажімо, в чотири рази вищою, ніж у львівському шпиталі. Не було окремого приміщення для операційної. Були випадки, що на одному ліжку одночасно знаходились чоловік і жінка. Не вистачало й обслуговуючого персоналу: «хворі ходять один за одним, виносять підкладні судна, прибирають, перуть шпитальну білизну на сусіднім ставу»…

Через рік після прийняття конституції Галицької автономії 1867 року лікарню передано під управу Ради гмінної м. Бережани.

Наступного 1869 року заклад очолив Болеслав Сарковський – доктор медицини і хірургії. В місті працювала одна аптека, але вона для лікарні була занадто дорогою.

2 липня 1870 р. за дозволом Ради Крайової в Бережанах і Перемишлі – вперше в краю! – створено Ради шпитальні, які займалися пошуком коштів на утримання старого шпиталю і будівництво нового.

Кількість хворих у лікарні поступово зростала. Тому в 1872 р. доктор Б.Сарковський звертається до Ради Крайової з листом-обгрунтуванням про необхідність визнати лікарню повітовою та виділити кошти на будівництво нової.

Поки вирішувалося питання коштів, наприкінці ХIХ ст. у Бережанах організовано воєнний госпіталь на 60 ліжок, який проіснував до 1919 року. Частково він взяв на себе функції лікування місцевих жителів, але проблеми медичної допомоги вирішити не міг.                                                                                                                         

Остаточно питання будівництва нової лікарні було вирішено 1893 р, коли граф Якуб Потоцький і його мати графиня Марія Потоцька із князів Сапегів погодили спорудити лікарню своїм коштом.

12.12.1893 р. постановою намісництва під будівництво виділено місце, цього ж року виготовлено проект лікарні на 60 ліжок. Будівництво розпочато в 1894 році і завершено 19 листопада 1896-го.

14.03.1897 р. гр. Якуб Потоцький і Марія Потоцька віддали лікарню в користування гміні м. Бережан. Зведений будинок мав по 7 палат на кожному поверсі (2 відділи – чоловічий і жіночий, у кожному відділі розміщались туалети, лазнички, через які відбувався прийом хворих у відділи).

У 1907 році відділ Крайовий викупив будівлю лікарні у власність фонду лікарняного. Закладу надано статус повітового. Цього ж року розпочато його реконструкцію, яку завершено 1909-го.

Після реконструкції вмістимість лікарні зросла до 82 ліжок. Побудовано також на певній відстані від основного корпусу на пагорбі новий інфекційний відділ із 4-ми кімнатами для хворих і помешканням для сестри милосердя. Тоді ж в основному корпусі операційну з 2-го поверху переведено в приміщення (колишнє помешкання сестер милосердя) на першому поверсі, де вона розміщена до сьогодні.

Згідно з постановою Ради Крайової від 28.07.1897 р. керівництво лікарнею здійснював лікарняний комітет, а поточне – директор лікарні. Тут працювали два лікарі, 7 сестер-милосердя, 12 нижчих осіб, швачка, слюсар з обслуговування водотягу і котлів. Імена перших лікарів не вдалося точно встановити, хоч можна вважати, що першим директором був Б.Сарковський. На початку 1915 року директором лікарні став Адам Ковеніцкий.

 

Із початком Першої світової війни м. Бережани були захоплені російськими військами, але в місті діяли 2 лікарні – загальна повітова на 82 ліжка і воєнний госпіталь на 60 ліжок.

У 1916–1917 рр. усі урядові установи Бережан та основна маса жителів евакуйовані. Лікарня була пошкоджена артилерійськими обстрілами і не функціонувала.

У 1918 р., коли частина евакуйованих установ повернулася у зруйновані Бережани, в новозбудованому будинку Каси ощадності навпроти пошти почала функціонувати запасна військово-польова лікарня. В ній працювали лікар д-р Туна (померла від тифу у Вінниці в 1919 р.), полковий лікар Теофіл Бардах та німець д-р Мартин Пекеррсдорфер.

На Бережанщині лютував тиф. Статистичні дані вказують, що від нього восени 1918 р. померло більше людей, ніж упродовж усієї війни.

Особливої уваги заслуговує діяльність військового лікаря у відставці Осипа Ковшевича, не лише лікаря за покликанням, а й знаного громадського діяча Бережанщини в період встановлення ЗУНР, повітового отамана, організатора медичної допомоги в повіті. Його посвята була й причиною смерти – він став жертвою свого покликання, коли заразився тифом від хворого в Потуторах. Помер окружний військовий командант Бережанщини д-р Осип Ковшевич 8-го січня 1919 р., похований на цвинтарі в Бережанах.

У липні 1919-го  Бережанщину остаточно окупували польські війська. До кінця року перебудовано систему охорони здоров'я: ліквідовано Ради Крайові, лікарняні комітети. В повіті організацією охорони здоров'я відав повітовий лікар, якому підпорядковувалися створена санітарна поліція (загальна і гмінна), повітовий та окружні осередки здоров'я. В селах були так звані оглядачі трупів, які констатували причину смерті (насильницька чи від хвороби), на них же покладено функції санітарного нагляду за населеним пунктом.

В 1920 рр. організована «каса хворих», завідував касою лікар В.Морасевич. Із 1921 по 1925 рік зруйновану під час війни загальну лікарню відремонтовано, то того ж розширено до 116 ліжок, в т. ч. 16 інфекційних. Довгий час директором лікарні був хірург Єжи Мостовий.

На 1928 рік повітовий осередок здоров'я очолював Володимир Лаврівський, а перед Другою світовою війною – Б.Юровський. У повіті працювало 14 лікарів, 28 повивальних бабок, 5 лікарів-дантистів і 3 техніки-дантисти.

У 1930–1940 роках поряд із загальною повітовою лікарнею існував так званий громадський «шпиталь жидівський» на 10 ліжок, власником якого був Філіп Померанц. Утім цей шпиталь займався лікуванням туберкульозних хворих незалежно від національності. Він був оснащений рентгенапаратом – єдиним у повіті! Шпиталь розміщувався на місці теперішнього будинку лісгоспу.

В 1932 році відкрита лікарня в м. Нараєві, там працював лікар В.Грюнфельд.

З 1929 р. при осередку здоров'я відкривається Станція опіки над матір'ю і дитиною. Раз у тиждень проводяться огляди немовлят. Відкрився перший фізіотерапевтичний кабінет, оснащений кварцовою лампою і лампою «Солюкс», придбано мікроскоп. Проводяться масові щеплення проти натуральної віспи.

Під безпосередньою опікою осередку здоров'я відкриті три сиротинці (польський, український, жидівський) по 30 вихованців у кожному.

Із 1930 р. у міських школах, гімназії, вчительській жіночій семінарії вводяться посади шкільних лікарів, вони ж і викладачі гігієни. Санітарною поліцією проводився постійний нагляд за лазнями, готелями, лікарнями, перукарнями, буфетами, тюрмою, особами легкої поведінки.

Кількість лікарів-українців в Галичині була незначною і нараховувала декілька десятків. Вони не мали змоги перебувати  на керівних посадах, брати участь в організації лікувальної справи, санітарії. В Бережанській лікарні працювали лише лікарі-поляки. Утім в цей період на Бережанщині працювали лікарі-українці Остап Баран, Лонгин Мигоцький, Дмитро Добротвір, Степан-Теодор Коцюба.

Після приєднання в 1939 році Західної України до СРСР Бережанський повіт поділено на два райони – Бережанський і Козівський – і «загальна лікарня» стала районною лікарнею на 100 ліжок. Головним лікарем призначений поляк Володимир Білінський.

При райвиконкомі утворено райздороввідділ. Першим його завідуючим був якийсь Агафонов, потім Дяченко – фельдшер за спеціальністю. В 1940 році відкрито фельдшерсько-акушерські пункти (ФАП) у селах Урмань і Куряни.

В роки німецької окупації (з 7.07.1941 р. до 22.07.1944 р.) знову введено платне лікування для стаціонарних хворих. Поліклінічний відділ був зруйнований бомбою, лікарі-євреї здебільшого розстріляні німцями, деякі з них надавала медичну допомогу воїнам УПА.

Створений 10.03.1944 р. районний відділ охорони здоров'я очолили вихідці зі Східної України, які, утім, довго не затримувалися на своїх посадах. Медичну допомогу продовжували надавати уцілілі під час війни лікарі. Однак, більшість з них до кінця року виїхали за межі України.

У зв’язку з відсутністю хірурга в разі потреби викликали фахівця з м. Чортків, де знаходився облздороввідділ. У липні-серпні 1945 року в район направлений хірург М.Польгун, який був призначений головним лікарем районної лікарні і завідувачем хірургічним відділом. Його дружина О.Польгун, акушер-гінеколог, очолила новостворену жіночу консультацію, М.Цибулько – новостворений вендиспансер, його дружина Д.Пустовойтенко стала головним лікарем поліклініки.

В кінці 1945 року відкрито ФАПи в селах Мечищів та в Рибники, наступного – дільничну лікарню на 11 ліжок у с. Нараїв, ФАПи в с.Урмань, Підвисоке, Куропатники, Куряни, а з 1948 р. – у с. Лапшин, Стриганці.

В 1948–1952 рр. у районі відкрито 10 колгоспних пологових будинків та пологовий будинок у м. Бережани, 1951 р. дільничну лікарню на 10 ліжок у с.Урмань, при районній лікарні – пункт переливання крові.

У 1948 році проведено об'єднання районної лікарні з поліклінікою, головним лікарем призначено М.Ліщенюка.

Утім у районі катастрофічно не вистачало медичних працівників. Враховуючи це, в 1951 році в Бережанах відкрито півторарічну школу медичних сестер. Її першим директором стала І.Полтавець. Школу закінчило 28 медичних сестер. В 1954 році заклад реорганізовано в медичне училище, яке стало випускати фельдшерів-акушерів, акушерок, медичних сестер і проіснувало до 1978 року.

Враховуючи значне розповсюдження туберкульозу, в 1955 р відкрито протитуберкульозний диспансер зі стаціонаром на 25 ліжок (на початку 1980-х після реорганізації став обласним дитячим гастроентерологічним санаторієм (головний лікар Г.Панченко).

В 1957 році  ліквідовані відділи охорони здоров’я , його функції  передано  Бережанській центральній районній лікарні . В цей час всі медичні  заклади  району  включаючи санепідстанцію , влилися в склад лікарні і стали її відділами . Головним лікарем  призначено  Комасюка А.С. , заступником  головного лікаря  з лікувальної роботи Ліщенюка М.І. , заступником головного лікаря з мережі Войтовича І.Р. , заступником  головного лікаря з санітарно- епідеміологічної роботи  Сергеєву О.О. 

У грудні 1959 р. при поліклініці почала діяти водогрязелікарня. В 1965 р. вона переведена в нове двоповерхове приміщення, де проводилися фізіотерапевтичні, водні і грязеві процедури.

У середині 1960-х проведено добудову районної лікарні, її потужність  зросла до 215 ліжок . В 1964 році головним лікарем району призначений В.Ткач, який працював на цій посаді 21 рік – по 1985 р. У 1972 році господарським методом побудовано приміщення відділу швидкої медичної допомоги, який єдиний  в області , що обслуговує поряд з міським  сільське населення .

За рахунок кооперації коштів колгоспів розпочато будівництво терапевтичного корпусу лікарні, який введено в дію в 1982 році. Потужність центральної райлікарні зросла до 400 ліжок, відкрито нові спеціалізовані  відділи, ( кардіологічний , травматологічний , неврологічний , отоларингологічний  відділи , відділ анестезіології  та інтенсивної  терапії,  в складі  хірургічного  відділу – урологічне  відділення , відділення долікування  і реабілітації хворих )     поліпшено умови відділів в інших корпусах .

У 1985 році головним лікарем району став М.Паскар.

З 1982 по 1991 рік відкрито нові амбулаторії в селах Стриганці, Саранчуки, побудовано нові приміщення для ФАП у селах Біще, Комарівка, Підлісне, Поточани, Рогачин, Надрічне, Потутори , Гиновичі. Розпочато будівництво ФАПів у селах Посухів, Волиця, Поручин, Квіткове, лікарської амбулаторії с. Волощина. У 1988 році відкрито нову амбулаторію в с. Жуків.

Того ж року розпочато будівництво і за 9 місяців введено в дію поліклініку на 475 відвідувань в зміну. Розпочато спорудження нового корпусу дитячого відділу в Бережанах.

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році в районі знову пройшла реорганізація: 1992-го утворено Підгаєцький район, а за цим відбувся й поділ медичної сфери. Медицина району відкрила нову сторінку своєї історії.

1994 р. відкрито ФАП у с. Пліхів і  здано в експлуатацію першу чергу корпусу дитячого відділу , в 1998 році завершено її будівництво . . Тоді ж.

На початку 1997 року головним лікарем призначено В.Янюка Утім згодом, 1996–1998 рр.,  у зв’язку з недофінансуванням галузі проведено скорочення стаціонарних ліжко-місць, закриття неефективних лікувальних закладів, скорочення кадрів тощо, реорганізацію відділів. Ці заходи в свою чергу дали імпульс для розвитку стаціонарно-замінних форм – денні і домашні стаціонари. Кількість ліжок в ЦРКЛ змінена із 400 до 245 ліжок , а по району -255 ліжок (57,7 на 10000 населення).

 Із 1998 р. розпочато планову роботу з реформування первинної медико-санітарної допомоги: у травні цього року відкривається перша в районі дільниця сімейного лікаря в Урманській сільській дільничній лікарні, в 1999 – у Волощинській амбулаторії. Через два роки в амбулаторії загальної практики сімейної медицини реорганізовані ФАПи сіл Жуків і Слов’ятин , в 2005-му – Волощинська, Стриганецька і Нараївська сільські лікарські амбулаторії.

У  період 1998–2005 рр. завершено будівництво двох ФАПів – у Посухові і Волиці. В корпусі розміщено  дитячий відділ , відділення  реабілітації та стоматологічну  поліклініку ( лікувальне відділення) .

У 2003 р. при поліклінічному відділі ЦРКЛ організовано відділення сімейних лікарів по обслуговуванню  сільських  жителів приписної зони .

В 2011 році  при поліклінічному  відділі ЦРКЛ  створено Центр первинної медико-санітарної допомоги , який об’єднав 2 відділи  сімейних  лікарів ЦРКЛ , 6- амбулаторій  загальної практики – сімейної медицини , та 35 ФАП і ФП.

В 2013 році  вказаний  Центр  первинної медичної ( медико – санітарної) допомоги зареєстровано як окрему  особу  юридичного права  КЗ « Бережанський  Центр ПМСД»

З 02.01.2012 року стоматологічну поліклініку реорганізовано у стоматологічний відділ ЦРКЛ.

Нині в районі медичну допомогу хворим надають:

первинну – медичні працівники фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктів, а також сімейні лікарі амбулаторій загальної практики – сімейної медицини Бережанського Центру первинної медичної (медико-санітарної) допомоги (директор Цапок В.С.);

вторинну – кваліфіковану і спеціалізовану з 26 спеціальностей – Бережанська центральна районна комунальна лікарня (директор Вридник В.Р.);

екстрену медичну – Бережанська станція швидкої медичної допомоги, яка входить до складу комунальної установи Тернопільської обласної ради «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» (головний лікар М. Лещук).

Основна цінність галузі охорони здоров’я  – кадри.

Лікар-стоматолог Орест Гижа – невтомний збирач лемківського фольклору, автор книги «Українські пісні з Лемківщини»; лікар-фтизіатр Лонвин Мігоцький – лікар УПА на Закерзонні, керівник міської хорової капели «Боян», засновник і керівник хору медичних працівників району; лікар Нараївської сільської дільничної лікарні Антон Рокицький – знаний у Західній Україні бібліофіл. Вони залишили золотий слід не лише в історії медицини на Бережанщині,  але й в історії громадського розвитку краю.

Ряд лікарів практичну діяльність поєднували з науковою роботою. Колишній завідувач хірургічним відділом В.Микуляк –  доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри Тернопільського медичного університету; лікар-інфекціоніст М.Андрейчин – академік, проректор з наукової роботи Тернопільського медичного університету; терапевт В.Монастирський – доктор медичних наук, професор Львівського мед університету; 8 бережанських лікарів захистили кандидатські дисертації – педіатри Л.Андрейчина і М.Гарбарець, завідувач терапевтичним відділом М.Стельмах, хірурги О.Тушин і А.Хлопась, лікар-ендоскопіст В.Василюк, терапевт О.Пришляк, патологоанатом Е.Донська.      

Крім уже згаданих у тексті, у післявоєнні роки і в період становлення значний вклад у розвиток охорони здоров’я в районі внесли завідувач хірургічним відділом І.Сорокатий, В.А.Бочкай ; хірург М.Дрипка; уролог О.Зінченко (він же – багаторічний директор медичного училища); завідувач поліклінікою, а згодом – завідувач травматологічним відділом І.Гуменюк; травматолог В.Борисюк; завідувач терапевтичним відділом А.Пліскевич та М.В. Вельма ; завідувач пологовим відділом В.Гетун; головні лікарі стоматполіклініки П.Поліщук та О.Т.Левандовський; завідувачі поліклінікою Н.Лернер та К.Літвінова і багато-багато інших.

І сьогодні продовжують працювати ветерани медицини району:  завідувач інформаційно-аналітичного кабінету ЦПМСД М.Вельма, лікар-статистик В.Довгий – колишній довголітній заступник головного лікаря з лікувальної роботи, лікар-психіатр дитячий М.Вовк, лікар – методист   інформаційно-аналітичного відділу  І.Крук, терапевт А.Фризюк, акушер-гінеколог Н.Тришкіна,  лікар- отоларинголог  В.Янюк, лікар ЛФК – Лазурко М.П.; лікар – терапевт  М.П.Липний - в минулому завідувач поліклінічним відділом, начальник відділу охорони здоров’я райдержадміністрації .